неділю, 6 березня 2016 р.

Педагогічне есе


ПЕДАГОГІЧНЕ ЕСЕ
     Моє кредо: вивчати літературу як мистецтво слова.
  Вчитель має навчити дитину орієнтуватися у величезному просторі інформації, уміти відрізняти інтелектуальну літературу від масової. Тому що справжнє мистецтво, за словами А. Ахматової, «…світлом рятує людей від темряви, яка в них сидить». Моя задача як вчителя літератури – навчити дітей спілкуватись з художнім текстом, вступати з ним в діалог, бо «текст мертвий без акту пізнання» (літературознавець Тураева), «всякий текст повинен розглядатись як умова розумової діяльності читача» (С. Л. Рубінштейн).
    Головна мета вивчення художнього тексту – це осмислення моделі буття, яку зображує автор. «Розуміння тексту не є перекладом його з «мови слів» на якусь другу мову: це відновлення думки по тим «віхам», котрі відзначають її в тексті» (О. А. Леонтьєв) або «Осмислене слово стає мікрокосмом людської свідомості» (Л. Г. Виготський).
     Я намагаюсь вчити дітей спілкуватись з художнім текстом, враховуючи:
 • Вікові та психологічні особливості учнів;
 • Їхній життєвий досвід;
 • Рівень розумового розвитку.

    В своїй діяльності використовую такі види аналізу художнього тексту:
1. Традиційні:  «слідом за автором»;  пообразний;  проблемно-тематичний
2. Елементи нетрадиційних:  філологічного;  хронотопічного;  компаративного;  структурного.
   Використовую такі форми роботи: - Випереджальні групові та індивідуальні завдання; - Інтерактивні форми роботи; - Довгострокові проектні завдання. Я вважаю, що тільки «занурившись» у текст можна осягнути його «глибину».