31 травня

Останній дзвоник продзвенів.  Вітаю з початком канікул!

Але читати ніхто не забороняє!!!

    З 18 квітня по 10 травня учні 6-б та 6-в кл. працювали над проектом: "Яким має бути наше майбутнє" (в рамках вивчення оповідання Р. Д. Бредбері "Усмішка"). Серед "Філологів" добре зарекомендували себе учениці 6-в кл. Гебескул Олена, Гебескул Світлана та Бровко Валерія. Дослідження біографій Р. Д. Бредбері та Л. да Вінчі висвітили в презентаціях  на високому рівні учениці 6-в кл. Якубовська Ж. та Голобородько Р., учні 6-б кл. Половенко С. та Клішов М. Кращою роботою серед журналістських інтерв'ю визнана робота учня 6-б кл. Куртанича Р.

Проект: «Яким має бути наше майбутнє» 

(за оповіданням Р. Д. Бредбері «Усмішка»)

Робота учня 6-б кл. Куртанича Ростислава

 « Інтерв’ю з Томом »

-Добрий ранок!

З вами команда журналістів ”Прометей”. Сьогодні ми ведемо прямий репортаж з площі одного із зруйнованих міст.

Черга на майдані виросла ще о п’ятій годині. Усюди серед зруйнованих  будівель висів пасмами туман, але зараз, о сьомій на світанні, він почав танути. Дорогою люди по двоє, по троє прямують до міста, куди їх манить базар та свято.

Зараз я підійду до ось цього хлопчика і розпитаю про події, що відбуваються на площі.

-Привіт, хлопче! Як тебе звати? Звідки ти? Що тут відбувається?

-Добрий день! Мене звати Том. Я з селища , прийшов подивитись на сьогоднішне свято!

-Томе, опиши це місце!

-Ну, ось там за кам'яницею люди, як завжди ,''Святкують''. Поруч продають ''каву'',але вона несправжня, її зробили з ягід, зібраних о-о-ось там на ланах за містом. Цю каву продають по пенні за штуку, але мало хто може собі це дозволить.

-Ммм…Розумію! А скажи но мені, Томе, як ти ставишся до ситуації , яка трапилась з вашим містом? Що стало причиною?

-Я чув, що на нас скинули атомні бомби. Один чоловік мені сказав, що це наслідки потужного розвитку цивілізації в минулому. 

-Хммм…А є у вас тут якісь розваги, веселощі, свята?

-Є одне свято!

-Що ж це за свято?

-Після бомбардування, усі люди наче з глузду з'їхали! Ось і придумали так зване ''Свято науки'', у якому кожен охочий мешканець може знищить залишок цивілізації!

-Томе, а що ти збираєшся робити тепер?

-Тсссс…Вершник приїхав.

-Друзі, сьогодні опівдні портрет ''Мони  Лізи'' буде відданий мешканцям! - каже вершник.

-Хто це, Томе?

-Це поліцейський-наглядач. Бачите ту жовту пов′язку? Це символ переваги над іншими.

-Зрозуміло! Томе, ти збираешся чекати цей портрет аж до вечора?!

-Так.

-Ну добре, я пошукаю тут тебе вечором! До зустрічі!

-Ітак, дорогі глядачі, ми продовжимо трансляцію о 21годині вечора. З Вами була група журналістів ''Прометей''.

                                      Вечір 21.00

-Всім знов привіт!  Ми продовжуємо нашу трансляцію!

-Привіт знову, Томе! Чому такий галас на площі?

-А он там картину несуть!

Том швидко чкурнув у натовп.

-Куди ж ти?

Через декілька хвилин Том повернувся.

-Що з тобою, Томе? Чому ти весь у крові?

-Я спідкнувся й впав, пошкрябавши лице.

-Що це в тебе у руках?

-Немає часу пояснювати! Мені треба йти.

-Добре, бувай! Коли Том побіг , я встиг розгледіти у нього в руці клаптик тканини, на якому була «усмішка» з картини! І мою голову заполонили думки; "Чи прийде Том на наступне свято? Чи зможуть люди повернутись до нормального життя? Хто відновить цивілізацію? Може Том?" Хочу в це вірити.

До побачення! З Вами була команда журналістів ’’Прометей’’